Сьогодні, як ніколи, робота учителя має здійснюватися за формулою: кожен  — це вчений, дослідник, творець, який не просто засвоює інформацію та ділиться нею, а й висуває свої власні гіпотези, перевіряє їх на практиці, має свою маленьку педагогічну теорію, свою філософію освіти.

Виховання молодого покоління – це найважливіший винахід людства. Головним рушієм цієї справи є учителі. Кобо Абе  писав: «Рік за роком мимо них, як води ріки, течуть учні і пливуть далі, а учителі,  подібно камінню, вимушені залишатися  на дні цього потоку…». Мені здається, що, як вода відшліфовує камінь, згладжуючи його та позбавляючи гострих кутів, так і учні сприяють виробленню у нас, педагогів, позитивних якостей, спонукають стати кращими, добрішими, розумнішими.    

Без прагнення до самовдосконалення, розуміння того, що слід не тільки навчати учнів, але і вчитися у них, немає справжнього учителя. Я знаю, що від нас значною мірою залежить не тільки ким будуть наші діти, але і якими вони стануть у майбутньому.